Із Амстердама до Гарлема можна доплисти по каналу, так званому трикварту, який сполучив ці два міста задовго до появи залізниці у ХVII cт. Наш шлях до Столиці тюльпанів проліг посеред квітучих полів і скористалися ми по-голландськи – велосипедом, найпоширенішим тут засобом пересування.
Толерантність міської влади у релігійному відношенні сприяла припливу імігрантів і фактично відродженню міста після війни проти іспанської корони та страшної пожежі у ХVI ст.
Саме Гарлемська біржа у 30-х роках опинилася у центрі спекуляцій на цибульках тюльпанів, ціни на які досягали абсурдних висот: сума за одну цибульку еквівалентка вартості кам´яниці у Амстердамі.
Ну, а з перертворенням Голладії на колоніальну державу, саме мешканці Гарлема заснували на берегах Північної Америки поселення, що нині є частиною Нью-Йорка, зберігаючи у назві згадку про першопоселенців.
Крім охайних кам´яничок, що рядочками споглядають на своє віддзеркалення у каналах; грандіозних, довершених готичних храмів ( зокрема св. Бавона, на органі у якому грав сам Вольфганг Амадей Моцарт у 10-літньому віці), окрасою міста є чисельні hofjeси, будинки із внутрішнім двором і садои, які в давнину були притулками. Цікаво, що і сьогодні вони подекуди виконують свою функцію.
До речі, посвяту на честь св. Бавона мають аж два храми, останній, абсолютно чудернацький за своєю архітектурою, побудований у ХІХ ст.
