Варшава, з 1611 року столиця Польщі, зустріла зимовим дощем. Постсвяткова ілюмінація вихоплює із темряви силуети палаців і храмів. Високі будівлі, широкі вулиці. І все ж, незважаючи на певну архітектурну строкатість, відчувається гармонія, настрій міста, що витягнулося вздовж Вісли, поєднуючи окремі свої частини за допомогою мостів, кожен з яких по-своєму красивий, унікальний і неповторний. Незважаючи на вечірню пору та негоду на вулицях досить людно, багато молоді. Крім польської чути англійську і французьку мови – явище, мабуть, звичне не лише для європейської столиці, а й для великих міст, особливо тих, які є освітніми центрами. Варшавський університет, до речі, заснований у 1818 році, а серед його випускників чотири лауреати Нобелівської премії.
Найціннішою частиною Варшави є Старе місто. Його підковоподібна конфігурація зумовлена, мабуть, розташуванням на одій із терас над Віслою, що в давнину, очевидно, служила природним захистом. Королівський замок із колоною Сигізмунда ІІІ Вази, сітка кварталів із Площею Ринок по центру, низка храмів… Важко повірити, що після німецької окупації з 260-ти кам’яниць уціліло лише 6. Мимиволі відчуваєш захоплення і повагу до варшав΄ян, що не змирившись із втратою, з надзвичайною скурпульозністю і любов΄ю повністю відновили Старе місто і замок, які на сьогодні є частиною Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
