Люблін

Люблін – найбільше польське місто на правому березі Вісли.

Розвиток міста пов´язаний із торгівлею і обумовлений його розміщенням на перетині торгових шляхів. Період розквіту міста припадає на час правління династії Ягеллонів, коли Люблін опиняється на шляху між двома столицями Вільнюсом та Краковом, у центрі держави, яка охопилює величезні території, площею понад 2 млн км², від Балтики до Чорного і Адріатичного морів.

Згідно із привілеєм короля Казимира Ягеллончика, від середини XV ст. чотири рази на рік у Любліні проводилися великі ярмарки, на які з’їжджалися купці з усіх кутків Європи та Азії, перетворюючи місто у багатобарвну мозаїку культур, мов і конфесій. На згадку про цю давню традицію у 2007 році започаткований серпневий фестиваль мистецтва і народної культури – Ярмарок Ягеллоньський.

У 1569 р. у Любліні між Королівством Польським та Великим князівством Литовським, підписано унію, що заклала підвалини найбільшої на той час держави на Європейському континенті Речі Посполитої. Про цю подію у місті нагадує пам´ятник на Литовській площі у вигляді чавунного обеліска із барельєфом, на якому зображені жіночі постаті – персоніфікації Польщі і Литви, що подають одна одній руки. Картина Яна Матейка, яка зображує підписання унії, знаходиться у Люблінському музеї, а свого часу була окрасою зали Галицького сейму у Львові, а згодом Оссоленіуму.

Драматична історія пов´язана із переховуванням у Любліні під час Другої світової війни інших двох картин Яна Матейка: Казання Петра Скарги та  Битва під Грюнвальдом, за будь-яку інформацію про місце перебування якої Геббельс призначив нагороду 2000000 марок.

Від замку в Любліні, у якому були закладені підвалини Республіки Обидвох народів, залишилась вежа 13 ст. і римокатолицька капличка, оздоблена фресками за візантійським каноном із портретами короля Ягайла, на замовлення якого вони і були створені руськими майстрами. У відбудованому у 20-х роках ХІХ ст. замку, який до середини ХХ ст. був в´язницею, сьогодні знаходиться головна садиба Люблінського Національного музею.

Укріплене Середмістя розміщувалося на сусідньому із замком пагорбі,  до якого можна було потрапити через Гродську браму (Нижчу), інша брама Краківська (Вища), завдячує своєю назвою шляху у напрямку тодішньої столиці – Кракова. Місце ратуші на Ринковій площі у XVI ст. зайняла будівля найвищої судової інстанції – Коронного Трибуналу. Одна із найпопулярніших легенд оповідає про бісівський суд, який змінив несправедливий вирок, виданий продажними суддями на збиток бідної вдови. Суддя-чорт замість печатки під вердиктом залишив на суддівському столі випалений слід Чортячої Лапи. Цю унікальну реліквію можна оглянути у Люблінському Музеї.

Від будівлі Коронного Трибуналу Старим Містом пролягає підземний туристичний маршрут, довжиною 280 м,  що провадить під кільканадцятьма кам´яницями через льохи давніх купецьких складів і винарень. Це водночас своєрідна подорож у часі, під час якої, оглядаючи макети, можна дізнатись про історію просторового розвитку  міста, починаючи з ХІІІст. і до XVIII ст. Кульмінаційним моментом експозиції є рухомий макет Великої пожежі Любліна 1719 року, створений на основі зображення, яке збереглося у Домініканському костелі.

Надзвичайно цікаві ренесансні кам´яниці довкола Ринку оздоблені аттиками та поліхромією, зберігають пам´ять  про основні події у житті міста та про його видатних мешканців, серед яких видатний поет, композитор, бургомістр, викладач Замойської академії Себастіан Фабіан Кленович; поет і драматург епохи відродження Ян Кохановський, скрипаль і композитор Генріх Венявський.

З висоти 40-метрового оглядового майданчика Тринітарської вежі відкривається чудова панорама міста, на тлі якої виділяються вежі Нової Ратуші, силуети будівль чисельних храмів та монастирів,  палаців польських магнатів, що зосереджені, в основному, на Краківському передмісті.

Люблін – місто студентів. Найстаріший навчальний заклад Любліна Studium generale існував при монастирі отців-домініканців у ХVIІ ст. У 1918 році ровесником відновленої Другої Речі Посполитої став Люблінський Католицький Університет, найвідомішим студентом і професором якого був Кароль Войтила, Папа Іван Павло II. Понад півсторіччя у Любліні діють Університет Марії Склодовської-Кюрі, Медична Академія та Сільськогосподарська академія, а від 2001 року -Європейська колегія Польських і Українських Університетів – зародок Польсько-Українського Університету.

Трагічну історію німецької окупації відображає експозиція Музею на Майданку, заснованого у 1944 році у місці існування концентраційного табору, жертвами якого стали 78 тис. осіб, серед яких 59 тис. – євреї. Постаттю, яка єднала в´язнів, представників різних національностей, будучи прикладом глибокої духовності та самопожертви, був український грекокатолицький священник  Омелян Ковч, якому найближчим часом у місті планують спорудити пам´ятник.

На околиці Любліна, у місцевості Славінек розташований Музей люблінського села. Пейзажі різних регіонів Люблінщини, не лише сіл, але й невеличкого містечка, садиба багатого землевласника, костел із плебанією дають  можливість здійснити мандрівку у часі.

Справжньою родзинкою музею є церква Різдва Матері Божої, побудована в Угринові на Сокальщині у 1759 році. Парафіяльний храм відчинений для туристів водночас є духовним центром українських греко-католиків Любліна.

Неподалік від Люблінського скансену у долині річки Чехувки, порізаній лесовими ярами, над розміщений Ботанічний сад Університету Марії Склодовської-Кюрі.

Славінек був колись невеликим фільварком, що належав у другій половині 18 столітя кременецькому старості Яну Непомуцену  Костюшку, дядькові Тадеуша Костюшки. Реконструйована у 70-х роках садиба, у якій неодноразово гостював Тадеуш Костюшко, сьогодні використовується для цілей репрезентативних.